Цього вечора в затишній залі Бобровицької бібліотеки для дорослих
зібралися справжні шанувальники сучасної української літератури.
Читацький клуб "Теплі історії" присвятив своє чергове засідання
обговоренню роману Горіха Зерня "Шептуха" — книги, яка не залишила
байдужим жодного з присутніх. Ще до початку офіційної частини учасники
зібралися біля столу з чаєм та домашньою випічкою. М'яке світло, аромат
свіжозавареного чаю та передчуття цікавої розмови створили саме ту
"теплу" атмосферу, за яку клуб і отримав свою назву.
Модераторка
клубу Леся Циба почала зустріч з традиційного кола знайомства, де кожен
коротко ділився своїми першими враженнями від роману. І тут одразу стало
зрозуміло: "Шептуха" — книга неоднозначна, та саме це й робить її
цікавою для обговорення. Атмосфера зустрічі була камерною й довірливою:
говорили тихо, але щиро, ніби й самі стали частиною того світу, де слово
лікує, пам’ять болить, а мовчання інколи важить більше за крик.
У центрі розмови була постать Шептушки
Ольги Кривенко — жінки, яка бере на себе чужий біль, страхи, гріхи та
втрати. Її трансформація з несміливої жінки у ту, яка приймає свою силу
та відповідальність, викликала багато емоційних відгуків. Говорили про
те, як автор показує різні грані жіночої сили через образи Шептушки,
її бабусі та інших героїнь книги. Учасниці клубу ділилися власними
враженнями від образів роману, розмірковували про дар, який не завжди є
благословенням. Особливо відгукнулася тема пам’яті, яка межує між вірою й
забобоном, силою традиції та особистим вибором, про жіночу долю,
самотність і відповідальність роду, травм, що передаються з покоління в
покоління та зцілення, не лише тіла, а й душі. Говорили і про сучасні паралелі, адже «Шептуха» дивним чином резонує з нашим непростим сьогоденням.
Найзворушливішими моментами вечора стали ті, де згадали пам'ять нашого роду, сімейні обереги та традиції, ту силу, яка допомагає сьогодні розправити крила і з надією дивитись у завтрашній день.
А
ще кожна учасниця створила свій особистий трав’яний оберіг із запашних
лікувальних трав, який понесла додому, як нагадування про зустріч.
Завершився вечір неперевершеним співом учасниць клубу Аліни та Інги.
Українська автентична пісня наче розчинила бібліотечний простір та
перенесла нас у світ своїх теплих спогадів та історій.
Джерело доступу: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02SpDbrZzuUHwPXx5CCSVX33RiPBa14aR2fu9vWKAvof61s5E92N3UvW4JZCdmvrLSl&id=100070915545176
