Блог науково-методичного відділу Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових: Зустріч із мандрівником Олександром Волощуком

пʼятниця, 21 березня 2025 р.

Зустріч із мандрівником Олександром Волощуком

19 березня читачі, здобувачі освіти Бобровицького ліцею та добрі друзі Бобровицької бібліотеки для дорослих здійснили неймовірну подорож навколо світу разом з гостем - чернігівським мандрівником, письменником, воїном і журналістом Олександром ВОЛОЩУКОМ.
Під час зустрічі в бібліотеці панувала атмосфера далеких подорожей, екзотичних краєвидів, таємничих доріг і привітних людей, яких багато в кожному куточку нашої планети, і з якими в подорожах перетинався мандрівник.
Олександр - вільний мандрівник, який не шукає легкого відпочинку, а мандрує з рюкзаком і наметом за плечима, іноді пішим ходом, іноді автостопом.
Він відвідав 60 країн світу і якби не війна, до якої теж долучився (захищав Чернігів, потім охороняв чернігівське прикордоння, потім були Донбас, Авдіївський напрямок) - країн було б уже 70.
Розповідь мандрівника торкнулась і Південної Америки - тих країн, які знаходяться на 37-й паралелі, і які з великою майстерністю і пейзажністю описані Жулем Верном у романі "Діти капітана Гранта", який Олександр прочитав у 14 років і тоді ж почав мріяти про дивовижні далекі країни. А вже в дорослому віці, коли за спиною було немало відвіданих країв, вирішив повторити шлях героїв Жуля Верна, розбивши власне проходження на 2 частини - аргентинську і чилійську. Для себе Олександр зауважив, що якби Жуль Верн побував там, де відбулися події його роману, книга була би ще в рази цікавішою.
Аргентина, Чилі, Бразилія, Парагвай, Болівія, Перу; озеро Тітікака, Магелланова протока, плато Альтіплано, Гран-Чако, Болівійські Анди, Чилійська Патагонія... Ці країни і місця, навіть від назв яких перехоплює подих, відвідав мандрівник за 9 місяців у 2018 році.
Варто зауважити, що в мандрівках Олександр займається ще й журналістикою і ставить за мету знаходити українські громади в тих країнах, де буває, інтерв'ювати українців або ж їх нащадків. Олександру цікаво, як складається життя етнічних українців у закордонні і в чому полягає їх самоідентифікація. Результатом одного з таких досліджень став історичний роман "Парагвайське щастя", написаний на основі реальних подій, які відбулися в 30-х роках ХХ століття, коли понад 2 тисячі волинян відважились назавжди виїхати до Парагваю.
Усю цю багату на історії і пригоди зустріч, Олександр потім доповнив фоторепортажем з безлічі цікавих місць, де побував.
Дві години, що тривав захід, пролетіли на одному подиху, присутні засипали Олександра питаннями, розходитись не хотілось. Але ж мандрівнику ще слід було виїхати до Чернігова, тож мусили прощатися. Проте, домовились про спілкування і надалі.