Серце бібліотечної спільноти громади розбите....
Цей світло-блакитний будинок на розі вулиць стояв, мов сторінка старої книги, розгорнута просто неба. Його ошатний фасад із мереживом ліпнини, високими вікнами, майже підвішеним у повітрі балкончиком й круглим еркером під шпилем ніби дивився на місто уважним і добрим поглядом. Вежа зі стрімким шпилем над дахом, наче вартовий часу, що бачив не одне покоління. У цьому домі відчувалася легка, майже казкова шляхетність старої архітектури — така, що змушувала мимоволі сповільнити крок і подивитися ще раз. Круті сходи вели вгору, мов у інший час. А на другому поверсі світилося кольорове скло вітража схоже у променях вечірнього сонця на тихий вогник.
Дім мав характер - встояв у жорстокі часи Другої світової, відродився і вистояв у складні 90-ті, причепурився і почав нове життя у 2000-х...
Дім купця Медведєва став символом міста. В цій історичній будівлі багато десятків років були розташовані дитяча бібліотека і бібліотека для дорослих, які без перебільшення були місцем сили та рівноваги для багатьох поколінь містян і гостей нашого древнього града.
Був... Складно це сказати. Ще складніше - усвідомити.
Один удар ворожого безпілотника — і зникає не просто будівля. Зникає частина міського обличчя. Частина пам’яті. Частина нашої культури.
Ворог б’є не тільки по містах.
Він б’є по нашій пам’яті.
По нашій культурі.
По нашій ідентичності.
Але є речі, які не зруйнувати.
Не можна знищити пам’ять людей, які збережуть цей дім у своїх спогадах.
Не можна стерти історії, що народжувалися у його стінах.
Не можна знищити культуру, яка живе у генах кожного з нас.
Джерело доступу: https://www.facebook.com/NovgorodSiverskaMiskaBiblioteka/posts/pfbid0FeQWHKo1o1k1RsXYUSdfaJnAp2gzA9b31VK2EpU4RqmG1RagA1DecTs1e3aEyooSl
Немає коментарів:
Дописати коментар