Презентація збірки Олени Мариненко "Душі вишнева заметіль",
що відбулася 10 листопада в Мринській центральній бібліотеці, стала справжнім святом
для поціновувачів високої поезії. Культурно-літературний захід
перетворився на гармонійний діалог між авторкою та аудиторією, де кожен
мав змогу відчути ту теплоту й енергію, які вкладає поетеса у свої
рядки. Слухачі, затамувавши подих, ловили кожне слово, кожен поетичний
образ, намагаючись пройнятися тією "душевною заметіллю", яку майстерно
створює Олена Мариненко. Відгуки були щирими та захопленими, а присутні
відзначали емоційну щедрість і тонкий художній стиль авторки.
Творчість
Олени Мариненко відкриває перед читачами світ глибоких емоцій та
світоглядних роздумів, насичений як філософською заглибиною, так і
невимушеною ліричністю. У своїй збірці "Душі вишнева заметіль" поетеса
майстерно поєднує внутрішню драму з легким мотивом надії, відчуваючи
кожну деталь світобудови.
На прикладі віршів "Кохай і мрій",
"Сьогодні рано слухала весну" та "Ти жайвір у небі" ми спостерігаємо, як
авторка впевнено володіє словом, даруючи читачам вишукані метафори та
проникливі образи.
У поезії "Кохай і мрій" Олена Мариненко торкається найсокровенніших
прагнень людської душі. Вона сповнена космічного масштабування – від
бажання торкнутися зірок до усвідомлення неможливості втечі від своєї
долі. Авторка звертається до тематики екзистенційного вибору та
невидимих кордонів мрій і реальності. Використання алітерацій та
градацій підсилює ефект переживань ліричної героїні, надаючи поезії
особливого драматизму.
Наступний вірш "Сьогодні рано слухала грозу" – медитативна
сповідь, яка підсилює враження своєю ритмікою та метафоричною
образністю. У ньому глибоко рефлектується тема війни, страждання та
молитви за мир. Поетеса вдало використовує візуальну та звукову
символіку дощу, громовиці, яка пробуджує пам'ять про трагедії війни. Цей
вірш – своєрідний крик душі, яка прагне до спокою, повертається до Бога
з проханням про мир.
Поезія "Ти жайвір у небі" є гімном силі духу,
надії та любові. Лірична героїня звертається до тиші, немов до символу
свободи й життєдайної сили. Метафора жайворонка, що символізує натхнення
та піднесеність, підкреслює духовну близькість між героїнею та об'єктом
її любові. Тут звучить мотив єдності з природою, вічного пошуку сенсу,
на тлі якого – тонка межа між свободою та прив’язаністю до земного.
Олена Мариненко вдається до витончених образів і метафор, передаючи відчуття ефемерної ніжності й одвічного спокою.
Словом,
творчість Олени Мариненко – це справжнє естетичне відкриття, яке
знаходить відгук у серцях читачів. Її поетичний світ – це місце, де
кожен може знайти розраду, натхнення та прагнення до кращого. Після
прочитання її віршів залишаються відчуття ніжної печалі, що
переплітається з новою надією, і бажанням кохати і мріяти попри всі життєві випробування.
Джерело доступу: https://www.facebook.com/groups/563585848133540/posts/d41d8cd9/1300633587762092/