Презентація збірки Олени Мариненко "Душі вишнева заметіль"

Презентація збірки Олени Мариненко "Душі вишнева заметіль", що відбулася 10 листопада в Мринській центральній бібліотеці, стала справжнім святом для поціновувачів високої поезії. Культурно-літературний захід перетворився на гармонійний діалог між авторкою та аудиторією, де кожен мав змогу відчути ту теплоту й енергію, які вкладає поетеса у свої рядки. Слухачі, затамувавши подих, ловили кожне слово, кожен поетичний образ, намагаючись пройнятися тією "душевною заметіллю", яку майстерно створює Олена Мариненко. Відгуки були щирими та захопленими, а присутні відзначали емоційну щедрість і тонкий художній стиль авторки.
Творчість Олени Мариненко відкриває перед читачами світ глибоких емоцій та світоглядних роздумів, насичений як філософською заглибиною, так і невимушеною ліричністю. У своїй збірці "Душі вишнева заметіль" поетеса майстерно поєднує внутрішню драму з легким мотивом надії, відчуваючи кожну деталь світобудови.
На прикладі віршів "Кохай і мрій", "Сьогодні рано слухала весну" та "Ти жайвір у небі" ми спостерігаємо, як авторка впевнено володіє словом, даруючи читачам вишукані метафори та проникливі образи.
У поезії "Кохай і мрій" Олена Мариненко торкається найсокровенніших прагнень людської душі. Вона сповнена космічного масштабування – від бажання торкнутися зірок до усвідомлення неможливості втечі від своєї долі. Авторка звертається до тематики екзистенційного вибору та невидимих кордонів мрій і реальності. Використання алітерацій та градацій підсилює ефект переживань ліричної героїні, надаючи поезії особливого драматизму.
Наступний вірш "Сьогодні рано слухала грозу" –  медитативна сповідь, яка підсилює враження своєю ритмікою та метафоричною образністю. У ньому глибоко рефлектується тема війни, страждання та молитви за мир. Поетеса вдало використовує візуальну та звукову символіку дощу, громовиці, яка пробуджує пам'ять про трагедії війни. Цей вірш – своєрідний крик душі, яка прагне до спокою, повертається до Бога з проханням про мир.
Поезія "Ти жайвір у небі" є гімном силі духу, надії та любові. Лірична героїня звертається до тиші, немов до символу свободи й життєдайної сили. Метафора жайворонка, що символізує натхнення та піднесеність, підкреслює духовну близькість між героїнею та об'єктом її любові. Тут звучить мотив єдності з природою, вічного пошуку сенсу, на тлі якого – тонка межа між свободою та прив’язаністю до земного.
Олена Мариненко вдається до витончених образів і метафор, передаючи відчуття ефемерної ніжності й одвічного спокою.
Словом, творчість Олени Мариненко – це справжнє естетичне відкриття, яке знаходить відгук у серцях читачів. Її поетичний світ – це місце, де кожен може знайти розраду, натхнення та прагнення до кращого. Після прочитання її віршів залишаються відчуття ніжної печалі, що переплітається з новою надією, і бажанням кохати і мріяти попри всі життєві випробування.

Джерело доступу: https://www.facebook.com/groups/563585848133540/posts/d41d8cd9/1300633587762092/